avangard-pressa.ru

Раздел V. Заключительные положения - Финансы

1.

Настоящий закон вступает в силу со дня, следующего за днем его публикации.

2.

Признать утратившим силу

Закон Украины «О государственной поддержке малого предпринимательства»

(Ведомости Верховной Рады Украины, 2000 г., № 51-52, ст.447; 2009 г., № 6, ст.21, с изменениями, внесенными Законом Украины от 4 ноября 2011 года № 4014-VI).

3.

Внести в

Хозяйственный кодекс Украины

следующие изменения:

1) статью 55 после части второй дополнить новой частью следующего содержания:

«3. Субъекты хозяйствования в зависимости от количества работающих и доходов от любой деятельности за год могут относиться к субъектам малого предпринимательства, в том числе к субъектам микропредпринимательства, среднего или крупного предпринимательства.

Субъектами микропредпринимательства являются:

физические лица, зарегистрированные в установленном законом порядке в качестве физических лиц — предпринимателей, у которых средняя численность работников за отчетный период (календарный год) не превышает 10 человек и годовой доход от любой деятельности не превышает сумму, эквивалентную 2 миллионам евро, определенную по среднегодовому курсу Национального банка Украины;

юридические лица — субъекты хозяйствования любой организационно-правовой формы и формы собственности, у которых средняя численность работников за отчетный период (календарный год) не превышает 10 человек и годовой доход от любой деятельности не превышает сумму, эквивалентную 2 миллионам евро, определенную по среднегодовому курсу Национального банка Украины.

Субъектами малого предпринимательства являются:

физические лица, зарегистрированные в установленном законом порядке в качестве физических лиц — предпринимателей, у которых средняя численность работников за отчетный период (календарный год) не превышает 50 человек и годовой доход от любой деятельности не превышает сумму, эквивалентную 10 миллионам евро, определенную по среднегодовому курсу Национального банка Украины;

юридические лица — субъекты хозяйствования любой организационно-правовой формы и формы собственности, у которых средняя численность работников за отчетный период (календарный год) не превышает 50 человек и годовой доход от любой деятельности не превышает сумму, эквивалентную 10 миллионам евро, определенную по среднегодовому курсу Национального банка Украины.

Субъектами крупного предпринимательства являются юридические лица — субъекты хозяйствования любой организационно-правовой формы и формы собственности, у которых средняя численность работников за отчетный период (календарный год) превышает 250 человек и годовой доход от любой деятельности превышает сумму, эквивалентную 50 миллионам евро, определенную по среднегодовому курсу Национального банка Украины.

Другие субъекты хозяйствования относятся к субъектам среднего предпринимательства».

В связи с этим части третью — пятую считать соответственно частями четвертой — шестой;

2) часть седьмую статьи 63 исключить.

Вопрос

Глава 1. Упрощенная система налогообложения, учета и отчетности

Статья 291. Общие положения

291.1. В этой главе устанавливаются правовые основы применения упрощенной системы налогообложения, учета и отчетности, а также взимания единого налога.

291.2. Упрощенная система налогообложения, учета и отчетности - особый механизм взимания налогов и сборов, устанавливающий замену уплаты отдельных налогов и сборов, установленных пунктом 297.1 статьи 297 настоящего Кодекса, на уплату единого налога в порядке и на условиях, определенных настоящей главой, с одновременным ведением упрощенного учета и отчетности.

291.3. Юридическое лицо или физическое лицо - предприниматель может самостоятельно избрать упрощенную систему налогообложения, если такое лицо соответствует требованиям, установленным настоящей главой, и регистрируется плательщиком единого налога в порядке, определенном настоящей главой.

291.4. Субъекты хозяйствования, которые применяют упрощенную систему налогообложения, учета и отчетности, включают такие группы плательщиков единого налога:

1. первая группа - физические лица - предприниматели, которые не используют труд наемных лиц, осуществляющих исключительно розничную продажу товаров с торговых мест на рынках и / или осуществляют хозяйственную деятельность по предоставлению бытовых услуг населению и объем дохода которых в течение календарного года не превышает 150 000 гривен;

2. вторая группа - физические лица - предприниматели, которые осуществляют хозяйственную деятельность по предоставлению услуг, в том числе бытовых, плательщикам единого налога и / или населению, производство и / или продажа товаров, деятельность в сфере ресторанного хозяйства, при условии, что в течение календарного года соответствуют совокупности следующих критериев:

Действие настоящего подпункта не распространяется на физических лиц - предпринимателей, которые предоставляют посреднические услуги по купле, продаже, аренде и оценке недвижимого имущества (группа 70.31 КВЭД ДК 009:2005), а также осуществляют деятельность по производству, поставке, продаже (реализации) ювелирных и бытовых изделий из драгоценных металлов, драгоценных камней, драгоценных камней органогенного образования и полудрагоценных камней. Такие физические лица - предприниматели относятся исключительно к третьей группе плательщиков единого налога, если соответствуют требованиям, установленным для третьей группы. Такие физические лица - предприниматели относятся исключительно к третьей или пятой группе плательщиков единого налога, если отвечают требованиям, установленным для таких групп.

3. третья группа - физические лица - предприниматели, которые в течение календарного года соответствуют совокупности следующих критериев:

4. четвертая группа - юридические лица - субъекты хозяйствования любой организационно-правовой формы, которые в течение календарного года соответствуют совокупности следующих критериев:

5. пятая группа - физические лица - предприниматели, которые в течение календарного года соответствуют совокупности следующих критериев:

6. шестая группа - юридические лица - субъекты хозяйствования любой организационно-правовой формы, которые в течение календарного года соответствуют совокупности следующих критериев:

291.4.1. При расчете общего количества лиц, которые состоят в трудовых отношениях с плательщиком единого налога - физическим лицом, не учитываются наемные работники, находящиеся в отпуске по беременности и родам и в отпуске по уходу за ребенком до достижения им предусмотренного законодательством возраста.

При расчете среднесписочной численности работников применяется определение, установленное настоящим Кодексом.

291.5. Не могут быть плательщиками единого налога:

291.5.1. субъекты хозяйствования (юридические лица и физические лица - предприниматели), которые осуществляют:

1. деятельность по организации, проведению азартных игр; (Подпункт 1 подпункта 291.5.1 пункта 291.5 статьи 291 вступает силу со дня вступления в силу закона, регулирующего вопросы деятельности в сфере игорного бизнеса - см.. п.1 раздела II Закона N 4014-VI от 04.11.2011)

2. обмен иностранной валюты;

3. производство, экспорт, импорт, продажа подакцизных товаров (кроме розничной продажи горюче-смазочных материалов в емкостях до 20 литров и деятельности физических лиц, связанной с розничной продажей пива и столовых вин);

4. добыча, производство, реализация драгоценных металлов и драгоценных камней, в том числе органогенного образования (кроме производства, поставки, продажи (реализации) ювелирных и бытовых изделий из драгоценных металлов, драгоценных камней, драгоценных камней органогенного образования и полудрагоценных камней);

5. добыча, реализация полезных ископаемых, кроме реализации полезных ископаемых местного значения;

6. деятельность в сфере финансового посредничества, кроме деятельности в сфере страхования, осуществляемая страховыми агентами, определенным Законом Украины "О страховании", сюрвейера, аварийными комиссарами и аджастер, определенным разделом III настоящего Кодекса;

7. деятельность по управлению предприятиями;

8. деятельность по предоставлению услуг почты (кроме курьерской деятельности) и связи (кроме деятельности, не подлежит лицензированию);

9. деятельность по продаже предметов искусства и антиквариата, деятельность по организации торгов (аукционов) изделиями искусства, предметами коллекционирования или антиквариата;

10. деятельность по организации, проведение гастрольных мероприятий;

291.5.2. физические лица - предприниматели, осуществляющие технические контроль и анализ (группа 74.3 КВЭД ДК 009:2005) деятельность в сфере аудита;

291.5.3. физические лица - предприниматели, которые предоставляют в аренду земельные участки, общая площадь которых превышает 0,2 гектара, жилые помещения и / или их части, общая площадь которых превышает 100 квадратных метров, нежилые помещения (здания, строения) и / или их части, общая площадь которых превышает 300 квадратных метров;

291.5.4. страховые (перестраховочные) брокеры, банки, кредитные союзы, ломбарды, лизинговые компании, доверительные общества, страховые компании, учреждения накопительного пенсионного обеспечения, инвестиционные фонды и компании, другие финансовые учреждения, определенные законом; регистраторы ценных бумаг;

291.5.5. субъекты хозяйствования, в уставном капитале которых совокупность частиц, которые принадлежат юридическим лицам, которые не являются плательщиками единого налога, равна или превышает 25 процентов;

291.5.6. представительства, филиалы, отделения и другие обособленные подразделения юридического лица, не являющегося плательщиком единого налога;

291.5.7. физические и юридические лица - нерезиденты;

291.5.8. субъекты хозяйствования, которые на день подачи заявления о регистрации плательщиком единого налога имеют налоговый долг, кроме безнадежного налогового долга, возникшего вследствие действия обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажорных обстоятельств).

291.6. Плательщики единого налога должны осуществлять расчеты за отгруженные товары (выполненные работы, оказанные услуги) исключительно в денежной форме (наличной и / или безналичной).

291.7. Для целей настоящей главы под бытовыми услугами населению, которые предоставляются первой и второй группами плательщиков единого налога, понимаются следующие виды услуг:

1. изготовление обуви по индивидуальным заказам;

2. услуги по ремонту обуви;

3. изготовление швейных изделий по индивидуальным заказам;

4. изготовление изделий из кожи по индивидуальному заказам;

5. изготовление изделий из меха по индивидуальным заказам;

6. изготовление нижней одежды по индивидуальнызаказамм ;

7. изготовление текстильных изделий и текстильной галантереи по индивидуальным заказам;

8. изготовление головных уборов по индивидуальным заказам;

9. дополнительные услуги до изготовления изделий по индивидуальным заказам;

10. услуги по ремонту одежды и бытовых текстильных изделий;

11. изготовление и вязание трикотажных изделий по индивидуальным заказам;

12. услуги по ремонту трикотажных изделий;

13. изготовление ковров и ковровых изделий по индивидуальным заказам;

14. услуги по ремонту и реставрации ковров и ковровых изделий;

15. изготовление кожаных галантерейных и дорожных изделий по индивидуальным заказам;

16. услуги по ремонту кожаных галантерейных и дорожных изделий;

17. изготовление мебели по индивидуальным заказам;

18. услуги по ремонту, реставрации и обновления мебели;

19. изготовление плотничных и столярных изделий за индивидуальным заказам;

20. техническое обслуживание и ремонт автомобилей, мотоциклов, мотороллеров и мопедов по индивидуальному заказу;

21. услуги по ремонту радиотелевизионной и другой аудио-и видеоаппаратуры;

22. услуги по ремонту электробытовой техники и других бытовых приборов;

23. услуги по ремонту часов;

24. услуги по ремонту велосипедов;

25. услуги по техническому обслуживанию и ремонту музыкальных инструментов;

26. изготовление металлоизделий по индивидуальному заказу;

27. услуги по ремонту других предметов личного пользования, домашнего потребления и металлоизделий;

28. изготовление ювелирных изделий по индивидуальным заказу;

29. услуги по ремонту ювелирных изделий;

30. прокат предметов личного пользования и бытовых товаров;

31. услуги по выполнению фоторабот;

32. услуги по обработке пленок;

33. услуги по стирке, обработка белья и других текстильных изделий;

34. услуги по чистке и покраска текстильных, трикотажных и меховых изделий;

35. выделка меховых шкур по индивидуальным заказам;

36. услуги парикмахерских;

37. ритуальные услуги;

38. услуги, связанные с сельским и лесным хозяйством;

39. услуги домашней прислуги;

40. услуги, связанные с очисткой и уборкой помещений по индивидуальному заказу.

Вопрос

Норми права регулюють господарську діяльність, охороняються заходами державного примусу в разі їх порушення чи загрозою застосування юридичних санкцій. Таким чином, нормативно-правове регулювання господарської діяльності включає відносини у сфері господарювання, що регулюються Конституцією України, ГКУ, законами України, нормативно-правовими актами Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Правове регулювання господарської діяльності здійснюється за допомогою відповідних прийомів або способів за формою відтворення державного примусу.

1. Дозвільні засоби (правовстановлюючі норми) надають суб'єктам право на здійснення передбачених законом позитивних дій (наприклад, право "...самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону" — ст. 44 ГКУ).

2. Зобов'язувальні засоби (обов'язкові норми). Зобов'язують суб'єктів господарської діяльності виконувати передбачені законодавством позитивні дії (наприклад: "Суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення..." — ñò. 153 ÃÊÓ).

3. Заборонні засоби (заборонні норми). Встановлюють зобов'язання суб'єктів господарювання утримуватися від певних дій (наприклад, заборона дій, віднесених законодавством до недобросовісної конкуренції — ст. 32 ГКУ, Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції").

3. Роль держави у функціонуванні механізму правового регулювання суспільних відносин

Держава регулює найважливіші суспільні відносини, у тому числі й господарську діяльність. З метою ефективного управління цією діяльністю держава видає нормативно-правові акти, які є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, державних органів і посадових осіб.

Основні риси державного регулювання:

1. Державне регулювання господарської діяльності є попередньою стадією реалізації економічної політики, має державно-політичний характер.

2. Соціальне призначення державного регулювання господарської діяльності полягає в організації та впорядкованості господарських відносин, учасниками яких відповідно до ст. 2 ГКУ є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які є засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

3. Реалізація соціального призначення здійснюється шляхом реалізації функцій забезпечення перспективного розвитку підприємництва.

4. Функції реалізуються із застосуванням відповідних методів.

5. Суб'єктом державного регулювання господарської діяльності є Верховна Рада України.

6. Об'єктом державного регулювання господарської діяльності є процеси і тенденції господарювання.

7. Формою відтворення державного регулювання господарської діяльності є акт регулювання (Господарський кодекс України), в який трансформується політичне рішення.

Принципи державного регулювання господарської діяльності:

• принцип законності;

• принцип забезпечення економічної багатоманітності та рівного захисту всіх суб'єктів господарювання;

• принцип справедливості, добросовісності, розумності;

• судовий захист прав у сфері господарювання при їх порушенні;

• принцип обмеженого втручання (обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів і безпеки суспільства та держави;

• захист національного товаровиробника (абз. 4 п. 1 ст. 6 ГКУ);

• заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські правовідносини.

Характер зв'язків держави і механізму правового регулювання зумовлений нерозривним зв'язком між державою і правом. Саме держава як апарат політичної влади здійснює через свої органи

правотворчу, правозастосовчу і правоохоронну діяльність. Тому діяльність державних органів є необхідною умовою функціонування механізму правового регулювання господарських відносин. У функціонуванні механізму правового регулювання господарських відносин особливу роль відіграє правозастосовча діяльність державних органів, яка уособлює її діяльність щодо реалізації відповідних владних повноважень. Правозастосування стає необхідним тоді, коли для виникнення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків наявності власне норми права недостатньо і постає потреба у виданні відповідними державними органами додаткових індивідуальних актів, що надають чинності механізму правового регулювання. Завдання правозастосовчої діяльності — продовжити запрограмоване правотворчістю загальне нормативне регулювання за допомогою норм права. Допоміжним інструментом при цьому є індивідуальна регламентація, що здійснюється за допомогою актів застосування права і виявляється в уточненні реального правового положення суб'єктів. Отже, правозастосовча діяльність держави доповнює процес правового регулювання, створюючи можливості для реалізації прав і обов'язків суб'єктів господарювання, якщо постає потреба в додаткових індивідуальних актах державних органів. Так, конституційною нормою закріплено право громадян займатися підприємницькою діяльністю ("кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом" — ст. 42 Конституції України). Але для реалізації цього права потрібно мати видані державними органами відповідні індивідуальні акти, що регламентують порядок набуття цього права згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб — підприємців" від 15 травня

2003 р.

Завдання та повноваження Антимонопольного комітету України Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; (стаття 3 у редакції Законів України від 13.07.2000 р. N 1907-III, від 20.11.2003 р. N 1294-IV) 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:

1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

3) розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість;

4) перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

6) призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку;

7) у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб'єктів господарювання - юридичних осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження;

8) у разі перешкоджання працівникам Антимонопольного комітету України у виконанні ними повноважень, передбачених пунктами 4, 5 і 7 цієї частини, залучати працівників органів внутрішніх справ для застосування заходів, передбачених законом, для подолання перешкод;

9) залучати працівників органів внутрішніх справ, митних та інших правоохоронних органів для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування;

10) залучати до проведення перевірок спеціалістів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за погодженням з їх керівниками, депутатів місцевих рад за їх згодою;

11) проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);

12) визначати наявність або відсутність контролю між суб'єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб'єктів господарювання, що є єдиним суб'єктом господарювання;

13) вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування обов'язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання, у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції;

14) надавати обов'язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють;

15) звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

16) звертатись та одержувати від компетентних органів інших держав необхідну інформацію для здійснення своїх повноважень;

17) надавати компетентним органам інших держав інформацію у випадках та порядку, передбачених законом;

171) здійснювати повноваження, передбачені Законом України "Про здійснення державних закупівель";